POP-ART?
Вінсент ван Гог «Зоряна ніч» – одна з найвідоміших робіт за всю історію живопису людства! Флагманська робота ван Гога, як її називають.
Такий собі pop-art, тільки не у значенні напряму в мистецтві, а у значенні ролі цієї картини у свідомості людей. А отже – це справжній хіт!
В рамках бесід про мистецтво слово «хіт» звучить дещо неочікувано і, навіть, провокаційно, але це тільки через наші помилки. Ми помилково сприймаємо це слово в наш час як символ чогось легкого, чи то, навіть, примітивного. Але ж англійською слово «hit» означає «успіх», «удача».
І ця робота успішна, надуспішна!
ЇЇ впізнає весь світ. Колекціонери ладні віддати за це полотно десятки мільйонів доларів, а воно красується у одному з найвідоміших музеїв світу, у Музеї сучасного мистецтва у Нью-Йорку.Щоправда, сам художник у свій час поставився до цієї своєї роботи стримано, прохолодно. Він дещо зверхньо називав її «нічним етюдом», «батьківської» уваги і тепла їй не приділив.
ЧОМУ ЦЕ ШЕДЕВР?
Але ж це – шедевр! І чому? – ми вже знаємо відповідь на це питання: кожен знайде в цьому полотні щось своє.
Когось вразить історія створення картини. Божеволіє ван Гог, його мучать, роздирають протиріччя і «Зоряна ніч» – це своєрідна арттерапія для митця, ліки для зраненої психіки, для зраненої душі. Вдивляємось у роботу і шукаємо відповідь на одвічне питання: геній – це норма психічна, чи вада, хиба, відхилення?..
Хтось захопиться релігійним підтекстом, що його вивчають мистецтвознавці. І вони посилаються на слова самого художника: "У мене жахлива потреба – я промовлю це слово – релігія, тому я виходжу вночі, щоб малювати зірки". І вони цитують Книгу Буття: "Я бачив ще сон: ось сонце і місяць, та одинадцять зірок, що вклоняються мені". Одинадцять! ...А ці «німби», що сяють навколо зірок та місяця?..
Декого вражатиме досконалість композиції. Подивимось і ми!
Сяяння – це перше, що приголомшує глядача. Півмісяць праворуч та Венера ліворуч. Кажуть, весною 1889 року в Провансі (це час роботи над картиною) Венера справді зоріла виключно яскраво!
А ще, могутніми хвилями обрушуються ліс та гори на маленьке містечко, що сховалося, крихітне та непомітне, у своїй власній тіні. Відчуття величі стихії, що породжує відчуття драматичного напруження!
...І – кипарис. Єдиний свідок видовища, яке розгортається у небесах. Його темний силует, наче готичний собор, інтригує та ідеально врівноважує землю і небо, реальний образ та символічний, просте буденне життя та нескінченність...Про надзвичайне
Дивовижно, незбагненно, але!
Якимось чином ван Гог єднає в своїй уяві величні загадки руху потоків і світла, втілює у барвах одне з найскладніших, та ще й досі невловимих наукових понять – поняття турбулентності.
Художник сприймає, відчуває і відтворює таємничу концепцію, що природа коли-небудь являла людству!
- Ось ці вихори. А потім – менші, а далі – ще менші…
- Їх вивчають науковці.
- Їх розраховують числами Фібоначчі.
- Їх роздивляються з космічних велетнів, таких як телескоп Габбл.
І вони – це пульсація світобудови, що непідвладна науковій думці! Тільки – натхненню генія.
Вінсент ван Гог «Зоряна ніч»
А отже, як писав колись один арткритик: "Легко керувати пензлем та писати трави й рослини із достатньою для очей реалістичністю. Цього може досягнути кожен після декількох років праці. Але зобразити серед трав та рослин таємниці творення, знайти в усьому, що здається найменшим, прояв вічного, Божественного — ось воно призначення художника!»
Мабуть, саме про це каже і представник епохи Романтизму Роберт Шуман, коли міркує про постать Йоганна Себастьяна Баха. Намагаючись в слові передати всю велич, весь масштаб його геніальності, Шуман пише: