«ТАНЕЦЬ КАМАРГО» ЧИ КАМАРГО?
…Ніколя Ланкре «Танцівниця Кама́рго». Саме так колись, у своєму дитинстві я прочитала назву цієї картини. Я була впевнена в тому, що на картині зображено танцівницю, яка виконує, можливо, старовинний, мабуть, популярний колись, імовірно, іспанський за походженням (судячи з колоритної назви) – танець «кама́рго».
Минув час і всі помилки дитячої непоінформованості було виправлено. Хоча і моді, та й Іспанії місце в цій історії все ж таки знайшлося.
Перед нами витончений, поетичний, камерний портрет Марі-Анн де Камарго́. Її батько, іспанець за походженням, дуже рано зрозумів, що його донька дуже талановита танцівниця і мистецтво балету стало життям Марі-Анн та її шляхом до успіху.
Скандал, сміливість, компліменти
Саме талант, майстерність і натхнення, а не титул, не статус, і, навіть, не краса, зробили її однією з найвідоміших та найвпливовіших жінок Парижа. А ще, сміливість. А ще, імовірно, краплинка авантюризму.
Знаменитий Вольтер, один з поціновувачів мистецтва Камарго, обдарував її дивним, як на наш час, компліментом. Він сказав: «Вона перша зрівнялася у танці з чоловіками!»
Вольтер забув додати, що в цьому змаганні Камарго з чоловіками у мистецтві балету, наша героїня була в менш вигідному становищі. Адже чоловікам не доводилося під час піруетів і па підбирати, підіймати на собі пишну спідницю з дорогої та важкої тканини.
Саме спідниця і стала найзатятішим ворогом Камарго. І вона вкоротила її. На революційні 20! сантиметрів.
- Звичайно, це спровокувало колосальний скандал. Публіка поділилася на тих, хто звинувачував Камарго у аморальності: «Вона ж публічно продемонструвала ноги!», і на тих, хто милувався, захоплювався, аплодував. І таких було значно більше!
- Слава балерини злетіла до небес! Вона стала модною! Туфлі а-ля Камарго увійшли у моду серед придворних дам. Її чоботар став найзатребуванішим у Парижі (от вже, із усмішкою кажучи, «жертва моди»).
- А сама Марі-Анн де Камарго, її ім’я, її прогресивні ідеї не загубилися в глибинах історії. І це вже, без жартів, – про силу мистецтва!
НІКОЛЯ ЛАНКРЕ «ТАНЦІВНИЦЯ КАМАРГО»
Сповнена прозорої легкості атмосфера портрету і коштовне мереживо музичних голосів.
Йозеф Гайдн, зі струнного квартету Фа-мажор, Серенада.
Ніч, місяць, закоханий юнак, гітара, красуня та пісня-освідчення – саме такий образ малює нам наша уява, коли йдеться про такий жанр музичний, як серенада. Але! Не завжди і не обов’язково було саме так.
За відсутності у нашого уявного претендента на руку і серце музичних здібностей, наприклад, та за умови його матеріальних можливостей і палких почуттів, звичайно, наш герой міг найняти співака або, навіть, цілий ансамбль музикантів. І вулиці міста починали звучати романтичним концертом під відкритим небом на честь кохання і краси. Дехто, імовірно, роздратовано бурчав – мовляв, спати не дають… Хтось, навпаки, відчиняв вікна і насолоджувався прекрасними мелодіями… А красуня..? Складно собі уявити абсолютну байдужість до такого знаку уваги… Тож сучасним кавалерам є чому повчитися!