«ДЕРЖАВА - ЦЕ Я!»
Найвідоміший живописець свого часу Ніколя де Ларжильєр – автор пейзажів, натюрмортів, історичних полотен… все йому до снаги! Немає меж його натхненню і майстерності, але! Головний напрям в його творчості, візитівка де Ларжильєра – це портрет. Понад чотири з половиною тисячі! портретів роботи художника досліджують і сьогодні, в наш час, мистецтвознавці. І, як ми розуміємо, творець досяг у цьому жанрі успіху, був затребуваний. Адже перед нами портрет самого Людовика ХІV із родиною.
Його батько Людовик ХІІІ та дід Генріх ІV у вигляді бюстів.
Праворуч від короля його син – Людовик Великий Дофін.
Ліворуч – старший онук Людовик, герцог Бургундський.
Король вказує, демонструючи своє благовоління, на… секундна пауза,
перша інтрига невеличка палацова… це не принцесочка, не баронесочка, це правнук короля – Людовик, герцог Бретонський.
Багато, хто знає, а декого, можливо, вдасться здивувати – згідно з етикетом, довгий час хлопчиків у багатих аристократичних родинах Європи до п’яти років одягали у жіноче вбрання. Відрізнити хлопчика від дівчинки можна було лише за незначними деталями: за проділом зачіски, за головним убором, за ґудзиками, певним чином розташованими…
А що ж король?
Людовик ХІV де Бурбон, також відомий як «Король-сонце». Переконаний прихильник абсолютної монархії та божественного права королів. «Держава – це Я!» – пам’ятаєте? Людовик ХІV правив 72! роки – абсолютний рекорд абсолютної монархії.
Абсолютний рекорд абсолютної монархії
За часи свого правління Людовик провів цілу низку успішних реформ, завдяки яким Франція розквітла;
сотні діячів мистецтва знайшли заступника в особі голови держави.
Ну і, звичайно, мода.
Людовик – відомий законодавець мод. Те, що сьогодні одягнене на королі – завтра носить вся Європа. Ніколи до і ніколи після правління Короля-сонце таким яскравим, пишним, витонченим, ошатним не був чоловічий костюм. З легкої руки коронованого модника вся чоловіча частина Європи стала носити перуку із довгими, завитими у локони кучерями, що спадають на плечі. Її називають «алонж». Її носять і сьогодні англійські судді та мер Лондона.
І, врешті-решт, дами, увага! – чоловічі підбори! Миттєво цю ідею спершу підхопив весь двір, а згодом і містяни. З часом Людовик усвідомив, що лише на законодавчому рівні можна виграти цю модну бійку.
Так з’явився королівський указ, що обмежував висоту підборів:
1,25 см – для простолюдина;
2,5 см – для буржуа;
3,75 см – для лицарів;
5 см – для дворян;
6,25 см – для членів королівської родини.
НІКОЛЯ ДЕ ЛАРЖИЛЬЄР «КОРОЛЬ ЛУЇ ХІV З РОДИНОЮ»
Ось так! На колір і смак – товариш не всяк. Але головне, мабуть, в тому, що все у ті часи прагнуло до вишуканості, витонченості, краси – у житті, у стосунках, у моді та й у музиці, звичайно.
Фрагмент Указу про етикет (XVII ст.):
«Стаття VII. Про Вимоги до Двору:
...Вимога № 34: Жоден член Двору не повинен
повертатися спиною до Його Величності, незалежно
від обставин, навіть при відході, що вважається
найвищою ознакою пошани.
Вимога № 35: При появі Короля всі чоловіки
зобов'язані зняти головні убори; це правило
не поширюється на принців крові...»
Володарь музичного життя французької столиці
Композитор, скрипаль-віртуоз Жан Батіст Люллі зробив у свій час блискучу кар’єру при дворі Людовика ХІV. Ця кар’єра була ознаменована отриманням патенту на право заснування у Парижі Королівської Академії музики (із дозволом передати його у спадок!). Та, як наслідок, положенням абсолютного володаря музичного життя французької столиці.
До речі, модна новинка, що запропонував Королю-сонце для виконання на балах його придворний музикант Жан Батіст Люллі, на довгі роки стала одним з символів аристократичної танцювальної традиції Європи. І це – гавот.