АРТ-МЕНЕДЖЕР ХІХ СТОЛІТТЯ
...По-перше, і в наш час ця тема особливо актуальна, і вона насправді важлива: Архип Іванович Куїнджі – український художник!
По-друге, постать його у мистецтві маємо сприймати як постать одного з найяскравіших геніїв жанру пейзажу... Справжнім духом природи, філосомією природи промовляє до нас кожна з його робіт.
По-третє, талановита людина, як-то кажуть, талановита в усьому, тож, в наш час А. І. Куїнджі міг би бути ще й успішним арт-менеджером, промоутером, продюсером… та історія картини «Місячна ніч на Дніпрі» вищою мірою це підтверджує.
Раніше ніхто і ніколи не захоплював інтригою все (!) строкате суспільство: естетів, колег, чиновників, роззяв, поціновувачів мистецтва.
ТАЄМНИЦЯ ОДНІЄЇ КАРТИНИ
Раніше ніхто і ніколи не влаштовував такої незвичної виставки – моновиставки.
Тільки ця картина.
Вікна задрапіровані.
Світло спрямоване на неї.
І вона – сяє!
Саме це неповторне, чарівне сяйво, сповнене водночас приголомшливої тиші української ночі і такої «гоголівської містики» – стало головною загадкою для глядача. Розгадати цю загадку, розпізнати таємницю «Місячного сяйва Куїнджі» прийшли 13000 відвідувачів! Неймовірна кількість для ХІХ століття! Натовп був фантастичним!
Люди суворо пильнували за дотриманням черги (ну звісно ж…) і за обмеженим часом перебування біля полотна. Був встановлений певний «таймінг», якщо користуватися особливостями сучасної мови, моди, культури…
А ті, які нарешті потрапляли до картини, буквально примружувалися від цього мерехтіння, від цього голографічного ефекту.
І пурхали, множилися плітки:
- Скептики: «Це шулерство, шахрайство! Картину написано на склі. За полотном знаходиться ліхтар!»
- Містики: «Це чаклунство, магія! Картину створено місячною фарбою на основі перламутру»
- Науковці: «Це науковий прогрес, результат хімічних дослідів» (через дружбу Куїнджі з Менделєєвим).
У будь-якому разі не мовчав ніхто! Ось вона – «сила піару» помножена на «силу мистецтва»! Сьогодні вже напевно відомо, що одним з інгредієнтів, що художник додавав у фарби, був бітум - складова сучасного асфальтного покриття...
Але! Жодне найдосконаліше мистецьке дослідження не здатне дати відповіді не про те як, а про те чому. Чому це справжній шедевр?
КУЛЬМИНАЦИЯ: ПОМІРКУЄМО ПРО «ЧОМУ»
А тепер, пориньте у голографічний ефект, на який примружувалися 13 тисяч відвідувачів у ХІХ столітті!
А допоможе нам у наших роздумах музика.
Станіслав Людкевич – людина-епоха (!) не тільки тому, що йому судилося відзначити свій 100-річний ювілей, а й у сенсі його значення в історії музичного мистецтва України.
Серед творів композитора «Старовинна пісня» була і залишається особливою сторінкою. Проста і зворушлива співає вона без слів про щось дуже рідне, затишне, зрозуміле, близьке серцю. Виспівує в кожній ноті ніжність, спокій і тепло.
Музичне супровід для роздумів:
Станіслав Людкевич – «Старовинна пісня»